Посттравматичні деформації стоп розвиваються в результаті неправильного зрощення переломів кісток стопи. В результаті цього, виникає порушення осьових навантажень на стопу та призводить до того, що стопа починає «підлаштовуватися» під нові умови навантажень і поступово змінює свою форму — розвивається так звана вторинна або установча деформація стопи. Часто формування установчої деформації стопи обумовлено неправильним зрощенням переломів великогомілкової кістки. У цих випадках також відбувається зміна осьових навантажень на стопу і її поступова деформація. У ряді випадків установча деформація стопи (формування кінської стопи) відбувається через порушення росту великогомілкової кістки. Поступове відставання в рості однієї з ніг змушує дитину ходити не на всій стопі, а на «носку» стопи, компенсуючи таким чином вкорочення ноги. Таке вимушене положення стопи пов'язано не тільки з укороченням кісток гомілки, але і з уповільненням зростання литкового м'яза і ахіллового сухожилля, що постійно утримує стопу в стані підошвового згинання.
У переважній більшості випадків лікування набутих деформацій стоп вимагає оперативного втручання. Часто, для відновлення нормальної опори на стопу доводиться виконувати дві, а то й три реконструктивні операції. Які операції і яка їхня кількість визначається індивідуально для кожного пацієнта і залежить від виду та вираженості деформації стопи. У зв'язку з тим, що кожна операція призводить зміни осьових навантажень та зміни функції м'язів гомілки, між етапами оперативного лікування може проходити кілька місяців, за які кінцівка поступово адаптується до нового стану.
Дівчина звернулася з приводу повної вальгусної (зовнішньої) деформації обох стоп, остеомієліту правої п'яткової кістки та неможливості самостійно ходити. Хворіє з дитинства. Неодноразово консультувалася в різних клініках, в тому числі Ізраїлю та Німеччини. Пацієнтці було запропоновано виконати ампутацію обох гомілок з подальшим протезуванням кукса.
Ми провели етапне відновне хірургічне лікування.
Через два роки після початку лікування пацієнтка змогла самостійно пересуватися на своїх ногах.
У хлопця була складна еквіно-варусна деформація правої стопи («кінська» стопа) з укороченням і варусною деформацією гомілки, виражене порушення функції ходьби — пацієнт міг пересуватися тільки за допомогою милиці.
З приводу даної деформації неодноразово звертався за медичною допомогою в спеціалізовані відділення Львова та Києва, де йому було запропоновано виконати ампутацію гомілки з наступним протезуванням або довічно використовувати спеціальне ортопедичне взуття. Богдан відправляв свої рентгенівські знімки та фотографії кінцівки в різні клініки Німеччини, в яких йому також було запропоновано виконати ампутацію з наступним протезуванням.
Нами були виконані етапні реконструктивні операції, в результаті яких була усунена еквіно-варусна деформація стопи й відновлена довжина гомілки.
Через рік і дев'ять місяців з початку лікування деформація стопи була повністю усунена, відновлена довжина і вісь гомілки та пацієнт зміг повноцінно користуватися своєю правою ногою.