Посттравматичні деформації стоп розвиваються в результаті неправильного зрощення переломів кісток стопи. В результаті цього, виникає порушення осьових навантажень на стопу та призводить до того, що стопа починає «підлаштовуватися» під нові умови навантажень і поступово змінює свою форму — розвивається так звана вторинна або установча деформація стопи. Часто формування установчої деформації стопи обумовлено неправильним зрощенням переломів великогомілкової кістки. У цих випадках також відбувається зміна осьових навантажень на стопу і її поступова деформація. У ряді випадків установча деформація стопи (формування кінської стопи) відбувається через порушення росту великогомілкової кістки. Поступове відставання в рості однієї з ніг змушує дитину ходити не на всій стопі, а на «носку» стопи, компенсуючи таким чином вкорочення ноги. Таке вимушене положення стопи пов'язано не тільки з укороченням кісток гомілки, але і з уповільненням зростання литкового м'яза і ахіллового сухожилля, що постійно утримує стопу в стані підошвового згинання.
У переважній більшості випадків лікування набутих деформацій стоп вимагає оперативного втручання. Часто, для відновлення нормальної опори на стопу доводиться виконувати дві, а то й три реконструктивні операції. Які операції і яка їхня кількість визначається індивідуально для кожного пацієнта і залежить від виду та вираженості деформації стопи. У зв'язку з тим, що кожна операція призводить зміни осьових навантажень та зміни функції м'язів гомілки, між етапами оперативного лікування може проходити кілька місяців, за які кінцівка поступово адаптується до нового стану.
