Косметична ортопедія

Аваскулярний (асептичний) некроз таранної кістки це важке хронічне прогресуюче захворювання, що розвивається внаслідок порушення кровопостачання таранної кістки, що призводить до некрозу ділянки кістки та її поступового руйнування. Захворювання супроводжується болями в ділянці гомілковостопного суглоба, порушенням функції цього суглоба та значним погіршенням якості життя пацієнта.

Таранна кістка — це особлива кістка, про яку можна сказати, що це найміцніша, найгірше кровопостачана та найгірше іннервована кістка скелета людини. В силу цих особливостей некроз таранної кістки проявляється нібито поступово.

У пацієнта з'являється дискомфорт в області гомілковостопного суглоба у вигляді незначних періодичних ниючих болів, виникнення яких пацієнт пов'язує з тим, що «підвернув ногу». Через деякий час, іноді через 5-6 місяців, іноді через рік-півтора, біль у суглобі посилюється і стає постійним. Пацієнти починають кульгати на хвору ногу і приймають знеболюючі ліки.

Найбільша проблема цього захворювання полягає в тому, що воно практично ніколи не виявляється на початкових стадіях, коли його можна вилікувати «без особливих зусиль». Пояснюється це тим, що при звичайному рентгенологічному обстеженні ніяких змін, що вказують на наявність мертвої кісткової тканини в області таранної кістки, не виявляється. В результаті пацієнту ставиться діагноз, який жодним чином не стосується стану таранної кістки. Перші ознаки некрозу таранної кістки можуть бути виявлені тільки при МРТ-обстеженні, і то при детальному та цілеспрямованому аналізі МРТ-зрізів таранної кістки в різних режимах.

Рентгенологічні та КТ-ознаки некрозу таранної кістки починають з'являтися тоді, коли ділянки омертвілої таранної кістки починають лізируватися (розсмоктуватися), і в кістці з'являються порожнини, або змінюється форма таранної кістки в результаті її руйнування.

У розвитку аваскулярного некрозу таранної кістки провідну роль відіграють два фактори — травма області гомілковостопного суглоба та неправильне навантаження на таранну кістку. У літературі серед факторів, що сприяють розвитку аваскулярного некрозу таранної кістки, називають зловживання алкоголем, тривале вживання гормональних препаратів та цукровий діабет.

Лікування некрозу таранної кістки – складний і тривалий процес. Зазвичай використовують PRP-терапію, ударно-хвильову та магнітотерапію, призначають ліки, що поліпшують кровообіг, виконують декомпресійну тунелізацію таранної кістки, мозаїчну остеохондропластику. Але, на жаль, результат такого лікування один. Некроз таранної кістки продовжує прогресувати і все закінчується інвалідизуючою операцією – артродезом (замиканням) гомілковостопного суглоба, в результаті якої рухи в суглобі припиняються. У деяких клініках Європи та США з метою збереження рухів у гомілковостопному суглобі виконувалися операції з протезування цього суглоба, але через велику кількість ускладнень і невдач від цієї операції практично відмовилися.

 Закономірно виникає питання: «Чи є аваскулярний некроз таранної кістки вироком, і чи неможливо уникнути інвалідності?».

Ні. Це не так.

Щоб вилікувати аваскулярний некроз таранної кістки, необхідно вирішити три завдання. По-перше, потрібно відновити кровообіг у ділянці некрозу таранної кістки. По-друге, створити умови для відновлення кісткової тканини таранної кістки. І, по-третє, треба нормалізувати навантаження на таранну кістку. Вирішення цих трьох завдань дозволить створити умови для лікування аваскулярного некрозу таранної кістки та збереження гомілковостопного суглоба.

Ми розробили технологію поетапного хірургічного лікування аваскулярного некрозу таранної кістки, яка дозволяє вирішити ці три завдання. Ця технологія поєднує в собі три технології. Для відновлення кровопостачання таранної кістки ми використовуємо тильну артерію стопи (судинна технологія). Для відновлення омертвілої ділянки таранної кістки ми здійснюємо трансплантацію стовбурових клітин або трансплантацію ділянки власної кістки пацієнта (трансплантаційна технологія). Для нормалізації навантаження на таранну кістку ми виконуємо клиноподібну резекцію великогомілкової кістки (ортопедична технологія).

Вперше цю технологію було застосовано у 2007 році у пацієнта з практично повним некрозом блоку таранної кістки. На щастя, форма таранної кістки у нього була повністю збережена. Через 6 місяців після завершення лікування кісткова структура блоку таранної кістки повністю відновилася, а ще через півроку пацієнт зміг користуватися своїм гомілковостопним суглобом. У наступні роки ця технологія була успішно застосована у 72 пацієнтів. У всіх цих пацієнтів аваскулярний некроз таранної кістки був повністю ліквідований. У жодного з них не виникла необхідність в артродезі (замиканні) гомілковостопного суглоба і лише у 5 збереглися незначні обмеження рухів у гомілковостопному суглобі.